Теорія загальної відносності або загальної відносності є однією з найскладніших і найважливіших теорій фізики в історії.
Ця теорія була розроблена німецьким геніальним фізиком Альбертом Ейнштейном у 1915 році.
Загальна відносність пояснює, що гравітація викликана деформацією просторово-часу за допомогою маси та енергії.
Це викликає концепцію, що простір і час насправді взаємопов'язані в одній одиниці, відомої як простір-час.
Одним із наслідків цієї теорії є те, що час рухається повільніше в місці з сильнішою силою тяжіння.
Загальна відносність була доведена експериментально в декількох астрономічних спостереженнях, таких як червоні зрушення та стійкість до тяжкості.
Ця теорія також передбачає прогнози щодо таких явищ, як чорні дірки, гравітаційні хвилі та відносна тяжкість об'єктива.
Загальна відносність також тісно пов'язана з фізикою частинок, космології та квантової теорії.
Одним із цікавих фактів про цю теорію є те, що Ейнштейн насправді не використовує термін сили тяжіння в своїй теорії, і він описує це явище як деформацію простору-часу.
Загальна відносність також стала основою для багатьох теорій та відкриттів у сучасній фізиці, і залишається цікавою темою дослідження для фізичних на сьогоднішній день.
