Соціалізм вперше був представлений в Індонезії в 1920 -х роках Індонезійською комуністичною партією (PKI).
Під час правління Сокарно у 1950 -х та 1960 -х роках Індонезія прийняла соціалістичну ідеологію як основу для національного розвитку.
У той час держава перейняла економічні сектори, такі як нафта, газ та гірнича націоналізація.
Концепція соціалізації також застосовується до плантаційних та промислових секторів з метою зміцнення національної економіки та зменшення соціальної нерівності.
Однак, в епоху Нового порядку в 1960 -х до 1990 -х, соціалізм став ідеологією, яка була маргіналізована і навіть придушена урядом.
Лише в епоху реформ наприкінці 1990 -х соціалізм знову став темою, обговореною серед науковців та соціальних активістів.
Однією з відомих індонезійських соціалістичних діячів є Pramoedya Ananta Toer, активний письменник та інтелектуал в епоху Секарно та Нового порядку.
В даний час Індонезійська лейбористська партія (PBI) - це політична партія в Індонезії, яка несе соціалістичну та марксистську ідеологію.
Тим не менш, існує багато соціальних рухів та громад, які намагаються створити більш справедливе та справедливе суспільство в Індонезії, здійснюючи соціалістичні цінності.
